Гордості родять тирана

Пхають до діл неподобних

До безхосенних же ділТа на найвищу високість

Вибравшись падають раптом

В темну безодню стрімглав

Де вже нема під ногами

Ґрунту твердого

Гордості родять тирана

Пхають до діл неподобних

До безхосенних же діл

Та на найвищу високість

Вибравшись падають раптом

В темну безодню стрімглав

Де вже нема під ногами

Ґрунту твердого

Гордості родять тирана

Пхають до діл неподобних

До безхосенних же діл

Та на найвищу високість

Вибравшись падають раптом

В темну безодню стрімглав

Де вже нема під ногами

Ґрунту твердого

Горе вам, горе, людські покоління

Поки живі ви мов тінь та марна

Бо чи ж бува кому більшеє щастя

Як коли сам себе чує щасливим

І з тим чуттям умира?

Горе вам, горе, людські покоління

Поки живі ви мов тінь та марна

Бо чи ж бува кому більшеє щастя

Як коли сам себе чує щасливим

І з тим чуттям умира?

Гордості родять тирана

Пхають до діл неподобних

До безхосенних же діл

Та на найвищу високість

Вибравшись падають раптом

В темну безодню стрімглав

Де вже нема під ногами

Ґрунту твердого

Гордості родять тирана

Пхають до діл неподобних

До безхосенних же діл

Та на найвищу високість

Вибравшись падають раптом

В темну безодню стрімглав

Де вже нема під ногами

Ґрунту твердого

Горе вам, горе, людські покоління

Поки живі ви мов тінь та

Бо чи ж бува кому більшеє щастя

Як коли сам себе чує щасливим

І з тим чуттям умира?

Горе вам, горе, людські покоління

Поки живі ви мов тінь марна

Бо чи ж бува кому більшеє щастя

Як коли сам себе чує щасливим

І з тим чуттям умира?

Горе нам, горе, людські покоління

Поки живі ми мов тінь марна

Бо чи ж бува кому більшеє щастя

Як коли сам себе чує щасливим

І з тим чуттям умира?

Горе нам, горе, людські покоління

Поки живі ми мов тінь марна

Бо чи ж бува кому більшеє щастя

Як коли сам себе чує щасливим

І з тим чуттям умира?