Ага, П-п-п-п-північ

Я з міста, в якому дні не мають змісту (є)Тут не тісно, тому всім вистачає кисню (ага)

Та люди киснуть, в провінції життя зависло

Й змушує дивитись на все через чорно-білу призму

Якщо не схопить приступ і не прийде пристав (ага)

То в перспективі призом стане столична прописка

Очі без блиску, хочеш подивися зблизька

Старієм швидше, хоч і повільніше ідуть числа

Умови стисли, та в касти зверху совість чиста (суки)

Куди поділось те, що називали ми Вітчизна (є)

Кинуть народ для вас це, як замінить білизну

Так, як нам живеться знизу, ви не знаєте й приблизно

Скинете все на кризу, сядете у своє крісло

Та, на жаль, від цього нам краще жить не стане, звісно

Усі тікають звідси, в окраїнах мріям не місце

Big city life, провінція, асталавіста

Я покидаю рідну периферію

Там, де в рожеві мрії вже ніхто не вірить

І хоч люблю її сильно, та віра у свої сили

Змушує кинути міста ті, що зростили

Я покидаю рідну периферію

Там, де в рожеві мрії вже ніхто не вірить

І хоч люблю її сильно, та віра у свої сили

Змушує кинути міста ті, що зростили

Провінція у мене в голові

Де дні ідуть в тіні, люди до болю прості

Провінція — не значить пістолетом тримать хвіст

Провінція — це значить любити усіх, з ким ріс

Місто завжди манило (ага)

Там же так красиво (красиво)

Нічні вогні з вікна общаги — це так, сука, мило (єбать)

Мілійони лиць, міліард думок (думок)

Та чомусь кожен дума лиш за себе одного (ага)

Через одного трапляється Великий Гетсбі

Насправді: прогнаний кіт (кис-кс) — геть, брись!

Маєш лаве — добре, маєш вплив — круто

Та ми живемо з цими мріями отак от тупо

Ми не гратись припхались, це у ваш город камінь

Рідше доводиться бачити моє лице мамі (пробач)

Та об стіни цього факту не розбивсь мій катер (знаєш)

Я свій особистий тренер, тренер, мать його, Картер

Я покидаю рідну периферію

Там, де в рожеві мрії вже ніхто не вірить

І хоч люблю її сильно, та віра у свої сили

Змушує кинути міста ті, що зростили

Я покидаю рідну периферію

Там, де в рожеві мрії вже ніхто не вірить

І хоч люблю її сильно, та віра у свої сили

Змушує кинути міста ті, що зростили

Тиць, ти з глузду з′їхав? Лише мій дім — моя втіха

На вулицях ввечері тихо, лиш дощ стікає по стріхам

Крони дерев качав вітер. Мої слова — це субтитри

До цих пейзажів, що прикрасила осіння палітра

Притулок музи з думками, які складаю до купи

Під плотні лупи, поки сплять мої рідні Прилуки

Моя провінція — це частка душі, це тема віршів

Це місце, де більшу частину свого життя я прожив

З дитинства на районі з місцевими допізна кружив

Нажив не мало ворогів, дай бог здоров'я своїм

Я п′ю до дна за театр, провінціальний мій андер

З роками зрозумів, що про свій дім забувати не варто

Я покидаю рідну периферію

Там, де в рожеві мрії вже ніхто не вірить

І хоч люблю її сильно, та віра у свої сили

Змушує кинути міста ті, що зростили

Я покидаю рідну периферію

Там, де в рожеві мрії вже ніхто не вірить

І хоч люблю її сильно, та віра у свої сили

Змушує кинути міста ті, що зростили

Ті, що зростили

Північ, Pundah Records, йоу

Два, нуль, один, три